гурчання — іменник середнього роду розм … Орфографічний словник української мови
загурчати — чу/, чи/ш, док. 1) Почати гурчати, утворюючи звуки гурчання. 2) розм. Упасти звідки небудь із шумом, стуком. || Швидко, з гуркотом піти, поїхати і т. ін … Український тлумачний словник